Один із мільйонів. Никодим Марчук

"74 роки життя вже за плечами. Здається, і не зауважив, як воно проминуло. Але сягаю думками в минуле - і бачу, що дещо з пережитого сталося дуже давно.
Думаю, вам, моїм внукам і правнукам, буде цікаво довідатися про минуле нашого роду, про те, що діялося там, на рідній землі, з якої ми виїхали. Тому, як умію, опишу, як жилося нам.
У моїх записах не буде придуманих чи спотворених фактів, буде тільки щира правда про те, що я бачив, як переживав в собі і на собі всі події відповідно до свого розуміння.
Щодо церковного життя, воно теж описане таким, яким було в нашій місцевості за днів мого дитинства, юнацтва та зрілості. Те, як жила, що переживала, як перемагала Христова Церква в нашій місцевості. Це я роблю зумисне для того, щоб ви, мої нащадки, могли порівняти своє служіння Богові із служінням у той далекий час. І пильнували, щоб не зійти на широку дорогу, котра веде в місце, яке може розлучити нас на вічні віки. Хай береже вас Господь від самообману.
Вибачайте за недоліки і помилки. Я вже досить старий, а що було з моєю грамотою - дізнаєтеся з моєї розповіді" - Никодим Марчук.